13.12.14

Свято Андрія - коли звичаї та поганство поруч

13 грудня християни святкують чудове свято апостола Андрія. Для українців Андрій Первозванний особливий святий - він ще задовго до хрещення князем Володимиром Київської Русі освятив гори, де пізніше постав Київ, а також води Дніпра, які під час хрещення обмили від поганства руський народ і віднесли в небуття ідолів і бовванів.

Але ж ні, в нащадків русичів знову проявися поганські звички й норови - ті, що називають себе християнами, замість відзначення свята Івана Хрестителя, бавляться в поганські ігрища, вшановуючи поганського бога Купайла, замість вшанування мучеників Маккавеїв, святять мак, бо він, нібито, має якусь магічну силу. А на свято апостола Андрія - забавляються ворожінням, віддаючи тим самим шану іншим силам, демонам, тобто.

У наших закладах культури, які називають ще "народними домами", 13 грудня люблять влаштовувати народні шоу-програми "Андріївські вечорниці". Те, що презентують глядачеві працівники культури й аматори, за жанром можна віднести до так званого "клубного фольклору", жанру без жанру, на першому місці якого є видовищність заходу, а не його мистецький рівень. Тут і народна пісня і коляда - українські пісенні жанри, що, практично, не використовувалися в народних дійствах одночасно. Крім того, поряд з християнською колядою, де оспівується народження Малого Дитятка Ісуса, у стилізованому дійстві учасники "забавляються" ворожінням, імітуючи поганські звичаї, антихристиянські за своєю суттю. Тут і містичний танець із запаленими свічками, і жереб з-під мисочки, і взуття при порозі, і ще інші "забавлянки". Самі ж організатори в цьому не бачать нічого поганого. Запитайте: чому таке розмаїття жанру на свято українського апостола, яке, до того ж, припадає на піст "пилипівку"? У відповідь почуєте: ми ж нічого поганого не робимо - збиточних ігор не проводимо, співаємо українських пісень, ну і… ворожимо. То ж наше, ніби, українське.

Так воно, і не так. Як не знаєте, що святкуєте 13 грудня, то згадайте хоча б з історії нашої 988 рік, коли князь Володимир охрестив ваших предків, відрікшись від поганства й ідолопоклонства. Відтоді українською стала Христова наука, а не відьмацтво, яке ви тепер відроджуєте у "невинних" ворожіннях. Бавитеся, також, і в "калиту" - вшанування язичницького символа сонця, вважаючи й це за своє, рідне. І це все на тлі образу Матері Божої - ну яке ж лукавство і фарисейство!

У звичаях на Бойківщині й справді були народні ігри й забавляння, і на свято Андрія, також. За характером назвати їх поганськими навряд чи можна, бо пов'язані вони скоріше з настанням посту й закінченням сезону весіль. Хлопці кепкували з дівчат, нагадували й про себе: пора весіль закінчилася, а ти, дівко, в хаті сидиш - дивися, не засидися. Це нагадування могло бути таким, що надовго запам'яталося: на хату дівчини хлопці затягували батькового воза.

Дівчата оправдувалися, що не гонорові і самі хочуть заміж - беріть лише, хлопці.

Андрію, Андрію, коноплі сію,
Портками волочу,
Бо ся віддавати хочу…


Дивлячись на теперішнє "відродження українських традицій", можна бачити, у кращому випадку, підміну понять через нерозуміння того, що є "традиціями" і що є "українським". У гіршому випадку - це плюндрування української культури через власне безкультур'я. Найтиповішою причиною занедбування справжніх традицій і пропагування, натомість, псевдоукраїнського чи й відвертого антиукраїнського - прагнення видовищ.
5 Нотатки правдолюба: Свято Андрія - коли звичаї та поганство поруч 13 грудня християни святкують чудове свято апостола Андрія. Для українців Андрій Первозванний особливий святий - він ще задовго до хрещення ...
< >