14.12.14

Острівець у Галичині, де недолюблюють Бандеру

Ні, ні, я не кажу, що цілком не люблять Степана Бандеру. Але є така категорія людей, що, власне, недолюблюють його з певних мотивів. Це прихильники колишнього лідера українських націоналістів Андрія Мельника. «Мельниківців» є найбільше на Дрогобиччині Львівської області, бо тут його батьківщина.

14 грудня в селі Воля Якубова на Дрогобиччині відбулося урочисте вшанування пам’яті українського політичного, військового та державного діяча Андрія Мельника з нагоди 50-річчя його відходу у вічність. Хоч на вшануванні ювілейної дати з дня смерті Андрія Мельника у Волі Якубовій від старшого наукового працівника Марії Головкевич прозвучало, що «непорозуміння і роздор між українцями мають канути в небуття», напруженість між двома гілками націоналістів відчувається й сьогодні. На заході у родинному селі Андрія Мельника не було видно деяких палких прихильників свого земляка, інші ж пасивно спостерігали збоку, як на вшанування колишнього Голови ОУН прийшли особи, котрі в душі його ненавидять, або ж, як тут називають таких людей, «псевдонаціоналісти».

Розбрат між «мельниківцями» та «бандерівцями» має довгу історію. Згадаю лише, що Організацію Українських Націоналістів було створено у Відні за ініціативою листопадової наради 1927 року. Головою ОУН обрали Євгена Коновальця. Він відразу ж встановив ціль організації: через диктатуру й витіснення окупаційної влади виборювати незалежну національну державу на всій українській етнічній території. Та невдовзі Коновальця вбили і між націоналістами на ідеологічній основі виникли суперечки, що переросли в розбрат. Зрештою, потім стався розкол ОУН.

Головою Проводу Українських Націоналістів став соратник Коновальця полковник Андрій Мельник. Офіційно затвердили Мельника на цій посаді 27 серпня 1938 року в Римі на Другому Великому Зборі Українських Націоналістів. Тим часом інша група молодих націоналістів, яку очолював Степан Бандера, мала власне бачення діяльності націоналістів і поставила Андрію Мельнику та всьому Проводу Українських Націоналістів ультиматум: змінити тактику ОУН, усунути з ПУН кількох його членів. Конфлікт призвів до розколу. Від ОУН відійшли прихильники Бандери, у лютому 1940 року вони утворили «Революційний Провід ОУН». Члени нової організації на чолі зі Степаном Бандерою стали називати себе «бандерівцями», а членів материнської ОУН називали «мельниківцями». Обидві гілки націоналістів і донині сперечаються, хто з них справжня ОУН.

Чим же відрізнялися націоналісти-«мельниківці» від націоналістів-«бандерівців»? Курс Андрія Мельника був на зближення з гітлерівцями. Степан Бандера обрав дещо іншу тактику. Він не відкидав можливої співпраці з німцями, але хотів створити власну армію і її силами вести активну боротьбу за незалежність України. Через такі розбіжності між націоналістами, їхні суперечки й розбрат переростали у жорстокі міжусобиці.

Узагальнивши суть «бородатого» конфлікту, можна сказати, що сьогодні «мельниківці» звинувачують «бандерівців» в монополії на правду в націоналістичному русі. Перші навіть ставлять питання: хто істинний Герой України - Степан Бандера чи Андрій Мельник? Хоч, зрозуміло, усі ці претензії є стихійними і проявляються вони найбільше на батьківщині Мельника. Як уже зазначалося, родинним гніздечком провідника ОУН Андрія Мельника є село Воля Якубова Дрогобицького району Львівської області. Тому, багато прихильників Мельника є серед жителів цього регіону, зокрема, в Дрогобичі. В історичному відділі краєзнавчого музею «Дрогобиччина» є навіть кімната Андрія Мельника. Палким прихильником Мельника є перший демократично обраний міський голова Дрогобича Мирослав Глубіш, житель сусіднього з Волею Якубовою села Снятинка. Знайомі депутати першого демократичного скликання розповіли цікаву історію з перейменуванням міських вулиць у перший рік незалежності України. Ім'я Андрія Мельника присвоїли одній із вулиць у напрямку його родинного села Волі Якубової, що цілком логічно, а вулицею Степана Бандери став один із захаращених під'їздів до якогось підприємства на околиці міста. Поміж собою дрогобичани в усьому звинувачували «мельниківця» Мирослава Глубіша, адже, це за його головування сталася така зневага до символа української нації. Хоч на загал ця тема не виносилася і вулиця Степана Бандери на задвірках міста існує й досі. Якоюсь мірою «поправив» ситуацію наступний мер Дрогобича Олексій Радзієвський. Колишній перший секретар міськкому компартії, Радзієвський двічі обирався дрогобичанами міським головою, що говорить про специфічну ментальність мешканців цього міста. Отже, щоб вселити своїм співгромадянам довіру до себе і переконати їх у «демократизації» своєї свідомості, колишній комуніст Олексій Радзієвський скористався ініціативою групи зі спорудження пам'ятника Степанові Бандері у Дрогобичі і зробив усе, щоб вождь націоналістів постав у місті. Це був один із перших пам'ятників Бандері в Україні, стоїть він сьогодні у невеличкому скверику в центрі міста.

Ситуацію з вулицею Степана Бандери на задвірках ще якоюсь мірою поправив наступник Радзієвського Микола Гук. Цей чоловік позиціював себе ревним націоналістом, що деколи доходило до абсурду. Наприклад, пофарбував внутрішні стіни міської ратуші у червоний «націоналістичний» колір, а на балконі ратуші повісив червоно-чорний прапор. Отже, Микола Гук, не знайшовши «вільної» для перейменування вулиці у центрі міста, назвав ім'ям Степана Бандери безіменне сполучення між площею Ринок та вулицею Тараса Шевченка. Таким чином, тепер у Дрогобичі є дві вулиці Степана Бандери. Одна з них і далі знаходиться на задвірках міста і має приналежні їй будинки, інша вулиця Степана Бандери є у самісінькому центрі міста, але жоден із будинків їй не належить. Така собі вулиця, що на ній ніхто не живе. Як розповідають дрогобичани, це викликає неабияку плутанину і спантеличення в тих людей, що приїжджають до міста і шукають якийсь об'єкт, що на вулиці Степана Бандери. Розпитують, звісно, у центрі міста, а де ж ще шукати вулицю імені національного героя? Знаходять парк Степана Бандери, пам'ятник символові нації, знаходять і саму вулицю. Але на ній, окрім таблиці «Вулиця Степана Бандери», жодного номерного знака.

З позиції нинішнього загального мислення українців теперішнім «мельниківцям» важко, а то й неможливо, відстоювати свої позиції й конкурувати з «бандерівцями». Та й чи треба? Бо все одно залишиться чимало запитань, на які навряд чи коли-небудь хтось дасть відповідь.
5 Нотатки правдолюба: Острівець у Галичині, де недолюблюють Бандеру Ні, ні, я не кажу, що цілком не люблять Степана Бандеру. Але є така категорія людей, що, власне, недолюблюють його з певних мотивів. Це прих...
< >