01.06.15

Діти війни мимоволі

На свято Зіслання Святого Духа я поїхав до Трускавця з бандурою і лірою, щоб пограти й поспівати людям думи та старовинних пісень. Під вечір, десь година 19-та, навпроти мене з іншого боку бульвару Торосевича на лавках розклалися зі своїм крамом діти та їх молоді наставниці. Одягнені у вишиванки, вони пропонували курортникам сувенірні свічки й інші вироби ручної роботи. Збирали гроші для вояків АТО - про це сповіщав напис на скриньці, яку тримала дівчинка років десяти-дванадцяти. Були серед дівчачого гурту також два чи три хлопчики. Діти фотографувалися, про щось гомоніли, їм було весело. Коли я закінчив свій виступ, підійшли кілька дівчаток від групи і висловили своє захоплення моїм співом та інструментами, на яких я грав. Самі й почали розповідати про свою акцію. Висловили жаль, що зовсім мало виручили грошей від продажу сувенірів. "Підтримуєте вояків? - питаю. - А чи знаєте, що на сході України такі самі діти, як ви, гинуть від куль і снарядів?" "Та ми не на війну гроші даємо, - зрозумівши мій натяк, ніби виправдовувалася наставниця, зовсім молоде дівча. - Збираємо гроші, щоб купити необхідні медикаменти для солдатів." "Дай же, Боже, щоб ви не знали війни у себе вдома. Нехай допоможе вам Господь зрозуміти, що війна - це горе і лихо, де б вона не була." "А це вам від нас за чудові пісні, - діти простягають десятку. "Ні, ні, не треба, що ви, - намагаюся повернути їм гроші." Діти, таки, наполягли, що я маю взяти від них цю подяку за пісні, які припали їм до душі, і захотіли разом зі мною зробити фото на згадку.
5 Нотатки правдолюба: Діти війни мимоволі На свято Зіслання Святого Духа я поїхав до Трускавця з бандурою і лірою, щоб пограти й поспівати людям думи та старовинних пісень. Під вечір...
< >