30.05.15

Що співали українські кобзарі і лірники?

Серед українських мандрівних співців своєю соціальною активністю вирізнялися кобзарі, бандуристи і лірники. Кобзарі й бандуристи, це люди, що грали на кобзах і бандурах. Їх узагальнено називали просто кобзарями. Сьогодні науковці й любителі української старовини сперечаються: хто були ці старці, що ходили від села до села, збираючи біля себе людей, щоб вилити їм свою журу у думі чи пісні? Одні називають їх "українськими гомерами", носіями героїчного духу, інші - музикантами-професіоналами, що добре організували своє ремесло, яке давало їм можливість заробити на хліб. Були й такі, що називали цих людей жебраками, котрі грали й співали, щоб таким чином викликати жаль до себе. Поміж простим народом кобзарів і лірників називали "Божими людьми", бо вони співали біля храмів, прославляючи Господа, а також були високого морального духу.

Ще одне питання, яке сьогодні викликає суперечку у небайдужих до української пісенної спадщини людей: що було головнішим у репертуарі кобзарів і лірників - думи й інші жанрові зразки світського характеру чи може християнські псальми, канти й пісні? Якщо проаналізувати репертуар кобзарів і лірників, то треба зазначити, що за характером і рівнем співогри він один від одного відрізнявся. Бандури й кобзи брали у руки люди з певними музичними можливостями і грали вони майстерніше. Щоб опанувати ліру, не треба було особливих навичок, тому лірники грали простіше, декотрі зовсім примітивно. Хоч річ, зрештою, не стільки у грі, як у співі - у ньому викладалася вся душа кобзаря і лірника. Співом вони також проймали серця людей, котрі їх слухали. Лірники мали більше жалісних пісень, а дум чи чогось із інших жанрів у них було мало або й зовсім не було. А в репертуарі кобзарів обов'язково мусило бути кілька дум і псальмів. Що стосується дум, то автентичних зразків цього жанру нараховують всього з десяток. Псальмів же кобзарі й лірники знали й співали дуже багато. Тому, уже це мотивує, що основними у їх репертуарі були християнські канти, псальми й пісні. На користь такої думки є й інші важливі аргументи. Зокрема, це той факт, що кобзарі і лірники грали переважно біля храмів. Там вони були також у час посту і, зрозуміло, що не могли тоді співати світських пісень. Тому співці мусили мати відповідний християнському духові репертуар.

А крім того, християнські пісні, канти та псальми кобзарів і лірників зобов'язував співати їхній світогляд. За кобзарськими і лірницькими цеховими статутами кожен братчик мав бути християнином. Усі ритуали й обряди у кобзарів та лірників проходили у християнському духові, з молитвами. А коли відбувалася визвілка й одклінщина, то кандидат частував горілкою з одного кухлика панотця й усіх братчиків. Думається, що давніше це було вино і такий обряд символізував єднання з Господом нашим Ісусом Христом через Його Святу Кров...

Вочевидь, з усіх цих мотивів і називали кобзарів та лірників "Божими людьми". Бо вони ходили поміж народом, грали біля храмів та в інших людних місцях, славлячи Бога. Навіть світські пісні, які співали ці незрячі старці, були щирими за своїм змістом і відповідали тому духові, який був притаманний тодішньому поколінню українського населення.

Звичайно ж, мова не йде про високу християнську мораль усіх представників кобзарської і лірницької братії, бо й серед них траплялася "паршива вівця, що усе стадо псує". Але ці одинаки не сформували іншої думки суспільства щодо українських кобзарів і лірників. У пам'яті народній ці мандрівці співці залишилися "Божими людьми" з високою християнською мораллю. Вони ходили від села до села, вони грали біля храмів, вони співали сумних пісень у час посту і веселих у час Великодня. Українські кобзарі і лірники славили Бога і пісні такого характеру були найголовнішими у їхньому репертуарі.

Что пели украинские кобзари и лирники?

Среди украинских странствующих певцов своей социальной активностью отличались кобзари, бандуристы и лирники. Кобзари и бандуристы, это люди, которые играли на кобзах и бандурах. Их обобщенно называли просто кобзарями. Сегодня ученые и любители украинской старины спорят: кто были эти старцы, которые ходили от села к селу, собирая вокруг себя людей, чтобы вылить им свою печаль в думе или песни? Одни называют их "украинскими гомерами", носителями героического духа, другие - музыкантами-профессионалами, которые хорошо организовали свое ремесло, чтобы оно давало им возможность заработать на хлеб. Были и такие, которые называли этих людей нищими, они будто бы играли и пели, чтобы таким образом вызвать жалость к себе. Между простым народом кобзарей и лирников называли "Божьими людьми", потому что они пели возле храмов, прославляя Господа и сами были высокого морального духа.

Еще один вопрос, который сегодня вызывает спор у неравнодушных к украинскому песенному наследию людей: что было главнее в репертуаре кобзарей и лирников - думы и другие жанровые образцы светского характера или христианские псальмы, канты и песни? Если проанализировать репертуар кобзарей и лирников, то надо отметить, что по характеру и уровню игры и пения он друг от друга отличался. Бандуры и кобзы брали в руки люди с определенными музыкальными возможностями и играли они искуснее. Чтобы овладеть лирой, не надо было иметь особых навыков, поэтому лирники играли проще, некоторые совсем примитивно. Хотя дело в конце концов не столько в игре, сколько в пении - в нем излагалась вся душа кобзаря и лирника. Пением они также пронизывали сердца людей, которые их слушали. Лирники имели больше душещипательных песен, а дум или чего-то из других жанров в них было мало или не было. А в репертуаре кобзарей обязательно должно быть несколько дум и псальмов. Что касается дум, то аутентичных образцов этого жанра насчитывают всего с десяток. Псальмов же кобзари и лирники знали и пели очень много. Поэтому, уже это мотивирует, что основными их репертуаре были христианские канты, псальмы и песни. В пользу такого мнения есть и другие важные аргументы. В частности, это тот факт, что кобзари и лирники играли преимущественно у храмов. Там они были также в период поста и, разумеется, не могли тогда петь светских песен. Поэтому певцы должны были иметь соответствующий христианскому духу репертуар.

А кроме того, христианские песни, канты и псальмы кобзарей и лирников обязывало петь внутреннее мировоззрение. По кобзарскими и лирницких цеховым уставам каждый братчик должен был быть христианином. Все ритуалы и обряды в кобзарей и лирников проходили в христианском духе, с молитвами. А когда происходила "вызвилка" и "одклинщына", то кандидат угощал водкой с одной кружки панотца и всех братчиков. Думается, что раньше это было вино и такой обряд символизировал единение с Господом нашим Иисусом Христом через Его Святую Кровь...

Все эти подробности свидетельствуют, что в Украине называли кобзарей и лирников "Божьими людьми" вполне заслуженно. Так как они ходили среди народа, играли возле храмов и в других людных местах, славя Бога. Даже светские песни, которые пели эти незрячие старцы, были искренними по своему содержанию и соответствовали тому духу, который был присущ тогдашнему поколению украинского населения.

Конечно же, речь не идет о высокой христианской морали всех представителей кобзарской и лирницкой братии, и среди них случалась "паршивая овца, что все стадо портит". Но эти одиночки не сформировали другого мнения общества относительно украинских кобзарей и лирников. В памяти народной эти странствующие певцы остались "Божьими людьми" с высокой христианской моралью. Они ходили от села к селу, они играли возле храмов, они пели грустные песни в период поста и веселые в дни Пасхи. Украинские кобзари и лирники славили Бога и песни такого характера были главными в их репертуаре.
5 Нотатки правдолюба: Що співали українські кобзарі і лірники? Серед українських мандрівних співців своєю соціальною активністю вирізнялися кобзарі, бандуристи і...
< >