23.08.15

А це точно Івано-Франківськ?

Не перестаю дивуватися колоритам обласного центру Галичини, що носить ім'я великого українського письменника Івана Франка. Приїжджаю до Івано-Франківська зрідка - останнім часом уподобав собі тут грати на бандурі і лірі.

Отже, чим мене вражає це місто? Найперше, воно є обласним центром краю, де живе одна з найбільших етнічних груп українського населення - гуцули. І це видно за багатьма ознаками. Наприклад, якщо ви захочете щось купити у магазині чи на базарі або випити каву у кав'ярні, то вас обслужать, "співаючи". Це така мова у гуцулів - співуча. А їх тут багато - з різних куточків Гуцульщини і з самого її "серця" - Косова.

Але не тільки гуцулів є багато в Івано-Франківську. Тут є також надзвичайно багато... негрів. Це студенти. Приїхавши вперше до Станіславова, це стара назва міста, я вельми дивувався такій великій кількості темношкірих перехожих. "А я точно в Івано-Франківську?" - подумалося.

Зазначу, що негри були цілком байдужі до моєї гри на українських етнічних музичних інструментах. Та я й не дивувався, бо наша культура є чужою їхній ментальності, світосприйняттю. Бентежило інше: моя гра на "стометрівці" уже не раз ставала на заваді кому-небудь із тутешніх людей. Перший раз звуки бандури і ліри, а також спів духовних пісень, заважали молодій працівниці податкової. Другий раз - продавчині з магазину українських сувенірів та вишивки. Останнього разу мій спів роздратував російськомовну пенсіонерку. Жінка вийшла зі своєї квартири й пробувала висловити своє обурення, однак, спасувала і відійшла. Імовірно, що мій спів розбудив стареньку і вона спросоння вибігла надвір сваритися.

Попри все, більшість іванофранківців по-доброму й щиро сприйняли мою кобзарську і лірницьку місію. Вони слухали, як я співав думи, псальми і пісні, фотографували, запитували. Бо багато з того, що пізнали, було для людей незнайомим. Навіть ліра - український народний музичний інструмент, колись поширений в усій Україні. "Що то таке, шарманка?" - запитував дехто.

Часи змінюються, змінюються й люди, їх цінності. Я не маю нічого проти чиїхось євроінтеграційних прагнень, але деколи це доходить до смішного. Моя остання місія проходила в улюбленому місці - навпроти податкової, що на проспекті Незалежності. Простіше - це "стометрівка". Трохи збоку була кав'ярня із позначкою: "європейська". Логотипом цієї "європейської" кав'ярні є кольори райдуги, які означають... ну самі здогадайтеся. Передо мною час від часу сновигали представники негроїдної раси. Не знаю, що сказав би Франко, а я знову подумки запитав сам себе: "А це точно Івано-Франківськ?"
5 Нотатки правдолюба: А це точно Івано-Франківськ? Не перестаю дивуватися колоритам обласного центру Галичини, що носить ім'я великого українського письменника Івана Франка. Приїжджаю до ...
< >