05.08.15

На "стометрівці" у Станіславові грала бандура

Сьогодні я мав ще одну кобзарську "вилазку" до Івано-Франківська. Грав на "стометрівці", біля перехрестя. Використовував малопотужну підсилювальну апаратуру і мене мали змогу чути не лише перехожі й ті люди, що зупинялися, але і відвідувачі найближчих трьох кав'ярень, що сиділи на літніх майданчиках. Приходили також місцеві телевізійники. Сподіваюся, що з допомогою передач на своїх телеканалах вони долучаться до популяризації української кобзарської і лірницької спадщини...

Про людей, з якими я прямо чи побіжно стикався у цьому галицькому місті, у мене вже сформувалася своя думка. Вони щирі і водночас заздрісні, жертовні і разом з тим скупі. Івано-франківчани патріотичні і байдужі, сердечні і лукаві. Вони такі, якими їх зробило життя, і я за це жодного з них не осуджую. Навпаки: я люблю цих людей, люблю так, як і інших, котрих створив Господь дуже різними. Тому й іду до них з кобзарськими і лірницькими піснями, щоб духовно й душевно підтримати людей у ці складні часи. І не важливо, як оцінять мій спів перехожі, важливо, шо вони знатимуть: кобзарство і лірництво - це не лише історія, але й сьогодення. "Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине...". Це - слова Тараса Шевченка, українського Кобзаря. І це - істина!
5 Нотатки правдолюба: На "стометрівці" у Станіславові грала бандура Сьогодні я мав ще одну кобзарську "вилазку" до Івано-Франківська. Грав на "стометрівці", біля перехрестя. Використовував...
< >