25.08.16

Як я святкував день Незалежності

Вчора. День Незалежності. Пишу це слово з великої літери, бо саме поняття "незалежність" є від Бога. Людина народжується незалежною, інша справа, куди вона потрапляє відразу після появи на світ. Або в процесі свого життя.
Українці у 1991 році заявили, що вони незалежні. "Ми вибороли нашу Україну", - патетично вигукували патріоти. Хоч сталося все само собою: наддержава Радянський Союз розпалася і її суб'єкти самоорганізувалися в "незалежні держави". Тому всі колишні союзні республіки святкують свої дні незалежності майже одночасно і їм всім цього року минуло чверть століття. Тоді ж і вкраїнці стали незалежні. Хоч від того часу усі 25 років і далі щось здобувають. У 2013 році вирішили, що ще недостатньо незалежні і пішли на майдани звільнятися від залишків залежності. "Революція гідності" - так назвали свій путч проти "банди Януковича". До влади прийшли ті, хто організував переворот, чи то пак "революцію гідності". Хто став до влади нині в Україні - краще не згадувати.
Минуло якихось два роки... Словом, вчора українці святкували день Незалежності. Зранку подивився фрагмент параду. Подумалося: цинічно виглядає все. Демонструвати силу, зброю і техніку, яка завтра поїде вбивати своїх співгромадян на сході України. Лише за те, що не визнали незаконного захоплення влади у Києві і не захотіли жити за їхніми законами. Я не міг цього дивитися і вимкнув телевізор...
На день Незалежності мене запросили в один із фешенебельних санаторіїв Трускавця пограти на старосвітській бандурі і лірі для курортників. Організували святкування без усяких помпезностей: на розкішній території оздоровчого комплексу були майстер-класи з народно-ужиткового мистецтва, виступ національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю "Гуцулія", ну і я - кобзар та лірник Василь Кирилич.
Розмішив один епізод вчорашнього дня. Їду маршрутним таксі до місця першого мого виступу у Трускавці. У салоні грає російська попса. "Не было бы печали..." - лилося з динаміків. Уже вдома знайшов в Інтернеті, що свіває цю пісню російська поп-зірка Михаїл Басков. Водій маршрутки, узявши гроші за проїзд, глянув на мене, на мій український стрій, бандуру за спиною у чохлі, і мабуть згадав, яке сьогодні свято. Щось поклацав на магнітофоні і в салоні зазвучало: "Сумно, сумно, аж за край..." у виконанні Софії Ротару. Мене душило від сміху.
Виступивши в санаторії, я сів пограти для людей у центральній частині міста. Слід віддати належне людям за те, як вони сприймали мою гру і спів на етнічних інструментах мандрівних співців, а також подякувати їм за це. Були серед моїх слухачів і іноземці. Їх найдужче цікавила гра на лірі. Ще полякам я міг розповісти про цей інструмент, а ось італійцям мусив витлумачити мою розповідь їх перекладач.
Дорогою до Дрогобича, де я живу більше років, ніж виповнилося нині нашій державі, довелося бачити логічне завершення майже всіх святкувань українців. Останні рейси міських маршруток у Дрогобичі були вщент переповнені. У салон набилося багато молоді, що їхала зі святкування у центрі міста, більшість хлопців були "під градусом", а деякі зовсім п'яні. Ті, що ледь трималися на ногах, вигукували: "Славвва Уккраййіні... Ггерроййям сславва..." й інші кричалки усіх патріотичних зібрань. Один хлопчина на своїй зупинці буквально вивалився з салону автобуса й розпростерся на тротуарі...
Я не слухав виступу Порошенка з нагоди дня Незалежності на параді в Києві, бо не хотів чути його лукавої мови. Пізніше знайшов в Інтернеті текст, а в ньому такі слова: "Незалежність вже дала нам демократію і свободу; почуття громадянської гідності і національної єдності...". Чи треба тут коментувати?
5 Нотатки правдолюба: Як я святкував день Незалежності Вчора. День Незалежності. Пишу це слово з великої літери, бо саме поняття "незалежність" є від Бога. Людина народжується незалежно...
< >